четвер, 17 березня 2016 р.

Виконавська підготовка майбутнього вчителя музичного мистецтва


Виконавська підготовка майбутнього вчителя музичного мистецтва включає себе вміння гарно співати, виразно виконувати музичні твори на музичному інструменті, володіти хормейстерськими навичками.
Виконання музичного твору – процес складний, який потребує певних знань і технічних навичок, зокрема: читання нотного тексту і художнього сприймання музичного твору, створення задуму та його реалізація, порівняння результату з поставленим художньо-педагогічним завданням, внесення коректив і визначення загальної оцінки художніх дій.
Розкриття ідеї та змісту твору забезпечується тісним взаємозв'язком музично-слухових уявлень студента-практиканта з системою виконавських знань, умінь, навичок. Щоб виховати музичний смак і сформувати музичну культуру учнів різних вікових груп майбутнім учителям необхідно вміти добирати високохудожній репертуар і знаходити ефективні методи та прийоми сприймання музичних творів. Для ефективного сприйняття учнями музичного твору студентам-практикантам необхідно: досконало знати музичні та поетичні тексти; уміти розробляти художньо-інтерпретаційний план та втілювати його у навчанні учнів музики; володіти комплексом виконавських умінь гри на музичному інструменті; уміти співати під власний супровід; уміти формувати в учнів установку на розуміння музики; уміти вміло виявляти рівень слухацької культури школярів під час сприйняття певного твору.
Тобто, виконання музичного твору – процес різнобічний. Виконавська діяльність студентів-практикантів під час педагогічної практики має величезні можливості для розкриття індивідуальних творчих можливостей, самостійності, вольових якостей особистості майбутнього вчителя музичного мистецтва..
Показ пісні студентом-практикантом повинен викликати емоційне враження, захопити учнів піснею, створити атмосферу її співпереживання і цим забезпечити її вплив на учнів. Чим більше пісня сподобається дітям, тим охочіше, швидше вони її розучать. Вимоги до виконання:
– виконання повинно створювати яскравий, вражаючий, цілісний художній образ, велике значення має саме перше враження від пісні;
– пісня повинна бути виконана емоційно, з гарною дикцією, відповідною мімікою, нюансами, бездоганно в інтонаційному плані, у вірному темпі;
– не можна допускати помилок в акомпанементі, зупинок, незнання слів;
– акомпанемент потрібно грати на нюанс тихіше ніж співати мелодію, тоді буде зрозумілий текст пісні;
– показуючи пісню, вчитель повинен дивитися на дітей;
– обов’язково потрібно виконувати всю пісню, щоб діти почули весь текст, прослідкували події, образи пісні ;
– пам’ятати, що виконання – зразок для дітей, які схильні до наслідування; як співає вчитель, так будуть співати діти.
Характерною специфічною якістю вчителя музики є більш чи менш розвинена музичність. Вона розглядається психологами (А.Ковальов, В.Мясищев ) як потенціал, а її вищим показником виступає імпровізація. Вчені вважають, що виявлення своїх почуттів та емоцій засобами музики свідчить про високий рівень музичного обдарування людини. Природа імпровізаційних навичок, на думку науковців, базується на пам’яті. Імпровізуючи, виконавець комбінує накопичені досвідом прийоми, утворюючи їх нові поєднання. Тому не дивно, що, народжуючись часто підсвідомо (на рівні автоматизму), утворені комбінації стають несподіваними і для самого імпровізатора. Так і виникають нові зразки спонтанного творення. Досвід імпровізації збагачується на основі навичок з різних видів музичної діяльності: виконавського (різновиди виконавських прийомів, здатність до інтерпретації), музично-теоретичного (застосування формотворчих, гармонічних, фактурних, тембральних, динамічних умінь). Тому використання імпровізації як методу удосконалення знань і навичок сприяє їх зміцненню і водночас стає формою втілення музичної теорії в практиці.
Залучення студентів до елементарного творення розкриває їх музичність, піднімає афективно-пізнавальні можливості на рівень усвідомленості. Включаючись у процес музичної творчості, суб’єкт навчання освоює систему засобів музичної виразності не лише в теоретичному плані, а й в активно-дієвому, практичному. Оперування ними активізує всі процеси музичного мислення, піднімаючи їх на найвищий рівень – творчий. Осмислення засобів музичної виразності (як засобів спілкування) під час музично-творчої роботи наповнює цю діяльність духовним життєвим смислом. Досвід музичного творення розширює межі спеціальних умінь і навичок, а значить сприяє формуванню професійного потенціалу майбутніх фахівців.
Музично-творча діяльність, збагачуючи творчий потенціал вчителя музики, допомагає вирішувати і таку проблему, як створення власного супроводу до пісень шкільного репертуару, гармонізація одноголосних мелодій, підбір по слуху. Як правило, ці види діяльності майбутні фахівці опановують самотужки, хоча методисти наголошують на необхідності методичного забезпечення подібних форм роботи. Так, А. Болгарський вважає, що умінню акомпанувати треба вчити як певній самостійній задачі. При цьому важливо розумітися на фактурних різновидах, адже фактура – це художня цілісність всієї звукової тканини. Усвідомленому використанню адекватно підібраної фактури, розумінню специфічних жанрових фактурних рис, поєднанню різних фактурних формул в одній пісні допомагає розвинений фактурний слух. Педагог представляє його як здатність слуху усвідомлено сприймати фактуру музичного твору, функцій, характеру і співвідношення голосів, а також способів викладення її компонентів – мелодії, гармонії, ритму, регістрового розташування голосів.

Фактурний слух забезпечує не лише осмислене сприйняття організації музичного полотна, а й, при необхідності, її відтворення. Володіння фактурними засобами розкриває здатність майбутнього фахівця до музично-творчої діяльності, збагачуючи його творчий потенціал, і цим самим сприяє утвердженню професійних навичок студента. 

Немає коментарів:

Дописати коментар