Загальною особливістю позакласної роботи є її добровільність. Музичні
гуртки передбачають участь у них всіх бажаючих, в тому числі тих дітей,
які не мають достатньо розвинутих музичних даних, але виявляють бажання
займатися певним видом музичної діяльності. Практика показала справедливість
теоретичного положення про те, що в кожної здорової дитини при її зацікавленому
відношенні до занять можна розвинути музичні здібності. Такі діти, завдяки
великому бажанню, досягають значних успіхів і з часом не відстають від
товаришів.
Музичні гуртки в школі можуть бути найрізноманітнішими: шкільний хор,
фольклорний, вокальний, естрадний ансамблі, оркестр народних, дитячих
інструментів, духовий оркестр, ансамблі сопілкарів, кобзарів, бандуристів,
музично-творчі колективи, музично-драматичний гурток, дитячий оперний театр,
тощо. Створення у кожній школі гуртка по вивченню народної музики – це, за
словами В.О. Сухомлинського, – «могутня виховна сила, яка допомагає
зрозуміти, усвідомити народні ідеали».
Роботу всіх художньо-творчих гуртків може об’єднувати постановка музичної
казки. Музичний матеріал для такої постановки можна взяти не тільки готовий, але
й створити силами самих учнів та вчителів.
1. Хоровий гурток
Хорові гуртки об’єднують дітей по віку: молодший хор (7-10 років); середній
хор (10-14 років); хор старшокласників (змішаний) (15-17 років).
Організація хорового колективу починається з прийому в хор бажаючих.
Вчитель відбирає дітей, які мають гарні дані. Деякі методисти вважають, що
потрібно брати всіх бажаючих. Дітям потрібно запропонувати заспівати пісню з
супроводом і без, заспівати якусь поспівку на слух. Прослуховувати дітей
потрібно невеликими групами.
Кількість співаків найкраще 40-50, але можна 25-30 або 70-80 чол. Доцільно займатись з молодшим
хором два рази в тиждень по 45 хв., з старшим – 2 години з перервою для охорони
дитячих голосів. Можна організувати спочатку невеликий хор, підготувати
програму, виступити, таким чином зацікавити інших дітей, провести агітаційну
роботу. Вибирається староста хору, старости хорових партій. Доцільна допомога
адміністрації, класних керівників. Повинно бути постійне місце занять, що
відповідає санітарним вимогам.
План роботи шкільного хору
1. Організаційна робота.
2. Виховна робота (теми лекцій, бесід, відвідування концертів).
3. Навчальна робота (музична грамота, музична література, формування
вокально-хорових навичок, повідомлення про події музичного життя країни).
4. Репертуар, що вивчається.
5. Концертні виступи.
План повинен бути пов’язаний з планом роботи школи та класів, враховувати
фестивалі, міжшкільні фестивалі, конкурси, календарні свята .
Розспівування – дуже
важливий елемент роботи з хором – формує вокально-хорові навички, культуру
співу. Вправи підбираємо в залежності від рівня розвитку хорового колективу і
завдань на даний час. Потрібно не спішити розширювати діапазон розспівок,
ставити конкретні завдання і досягати їх. Обов’язково при єдності художнього і
технічного, пам’ятати про розвиток художньої майстерності учасників. Можна
брати фрагменти з репертуару, завдання – подолати конкретні труднощі.
Методика розучування пісень схожа на методику розучування на уроці. Вчитель
повинен використовувати різні методи стимулювання зацікавленості і активізації
співацької діяльності дітей. Потрібно створювати емоційну атмосферу, що
піднімає тонус співаків (ігрові ситуації у молодших дітей). Поступово
підключаємо дітей до аналізу творів: труднощів, засобів музичної виразності,
складання виконавського плану, аналізу виконання на репетиціях і концертах.
Слово – важливий засіб спілкування з хором. Воно допомагає
керівнику розкрити учням авторський задум, художню ідею, зміст твору. Слово
допомагає викликати емоції, потім діти передають їх у співі. Диригент повинен
вміти точно формулювати свої вимоги до звучання хору. Хористи також мають
розуміти диригентський жест керівника.
Отже, керівник колективу повинен враховувати принципи:
- єдності свідомого і емоційного;
- єдності художньо-творчої і технічної роботи;
- виховання виконавців у процесі вивчення творів;
- вимоги творчої дисципліни;
- систематичності і послідовності в роботі;
- доступності навчального репертуару;
- розвиваючого навчання (музично-слухових даних, музичного мислення,
художньо-творчої уяви).
2. Вокальний
ансамбль підбирається з різних вікових груп дітей, до складу входять
6-12 учасників, репертуар, як правило, сучасні дитячі пісні одно-, дво-, і триголосні. Такий колектив
мобільніший, ніж хор, його легше зібрати, він частіше може виступати на
шкільних святах, виховних годинах.
3. Фольклорний
ансамбль вивчає і пропагує зразки народної творчості. Створення такого
ансамблю вимагає від учителя глибокого знання народної творчості, особливостей
даного регіону. Вивчаються народні пісні, а також авторські твори в народній
манері. Завдання фольклорного ансамблю – виховання любові до народної пісні,
пропаганда народної творчості, розвиток творчих здібностей дітей. Музичний
матеріал повинен відповідати віку дітей, бути зрозумілим. Спів поєднується з
рухами, інсценізацією, грою на музичних інструментах. Для формування необхідних
співацьких навичок використовуються різні вправи, що допомагають досягнути
природного дзвінкого чи глибокого звучання. Керівник ансамблю повинен
застерегти дітей від крикливого співу.
Участь у роботі фольклорного ансамблю сприяє не тільки художньому розвитку
школярів, але й виховує їх моральність. В учасників такого творчого колективу
формуються колективізм, взаємовиручка, працелюбство, повага до традицій рідного
народу, розуміння його історії. В процесі спільної творчості формується
розуміння спільних обов’язків, почуття відповідальності за якість виконання.
Робота фольклорного ансамблю може стати впливовим засобом, що протистоїть
беззмістовному «музикуванню», допоможе виховати молодь в дусі поваги і любові
до національної культури. Учні знайомляться з різноманітними видами народної
музики: вокальною, інструментальною, їх синтезом, народними традиціями .
4. В гурток сольного співу запрошуються найбільш обдаровані
і артистичні діти. В їх репертуарі можуть бути народні, сучасні дитячі пісні,
зразки світової класики. Керівник повинен підібрати стиль виконання та
поведінки, який би сприяв розвитку творчості кожного соліста. Потрібно бережно
відноситися до голосового апарату дітей, продумати систему їх розвитку.
5. Гурток навчання гри на дитячих музичних інструментах (фортепіано,
баян, акордеон, бандура, гітара, сопілка).
Індивідуальна форма роботи учителя з учнем створює сприятливі умови для
оволодіння навичками гри на музичних інструментах, активного розвитку музичних
здібностей, формування інтересів та смаків. Вчителю потрібно не тільки навчити
дитину технічно володіти інструментом, а і активізувати її слухову увагу, розвивати
творчу уяву. Для цього використовуються різні види роботи: читання з аркуша,
імпровізації, підбір на слух, гра в ансамблі. На слух підбираємо пісні, що
подобаються дітям: сучасні естрадні, народні пісні та таночки. Творчі здібності
потрібно розвивати по шляху формування самостійності в інтерпретації творів,
виконання творчих завдань (придумати пропущені такти, скласти мелодію,
варіації). Вчитель повинен готувати учасників гуртка до виступу на сцені: на
класних чи шкільних концертах, фестивалях, батьківських зборах.
6. Шкільний ансамбль або оркестр: дитячих
музичних інструментів, російських народних інструментів, українських народних
інструментів, ансамбль бандуристів, сопілкарів, духовий оркестр.
Репертуар повинен бути різноманітним, цікавим, доступним даному колективу.
Народні інструменти мають нескладну будову, доступні для освоєння. Заняття з
групами оркестру або з починаючими дітьми проводиться окремо. При розучуванні творів керівник
повинен проводити бесіду про композиторів, про художньо-виразні особливості
творів, що вивчаються.
7. Вокально-інструментальний ансамбль створюємо з підлітків та старшокласників. Їх інтерес до
ВІА пояснюється бажанням наслідувати моду, виконувати та слухати модні шлягери,
відчувати себе сучасною людиною, набути популярності серед друзів. Це прагнення
керівник повинен використати для прилучення старшокласників до музичної
культури. Важливо розширювати музичний кругозір учнів, загострювати їх увагу до
особливостей пісень, засобам виразності (особливо мелодії, ритмічної структури,
динаміки). В репертуарі повинні бути пісні на актуальні теми (патріотичні,
боротьба за мир, екологію), народні пісні, кращі зразки національної та
світової естради. Потрібно звертати увагу на розвиток музичних даних:
мелодичного та гармонічного слуху, почуття ритму, розвиток творчих здібностей,
виховання кращих духовних якостей.
8. Дитячий музичний театр захоплює багатьох дітей. Керівник повинен вибрати дитячу
оперу чи музичну казку, яка б викликала інтерес дітей, була художньо цінною і
відповідала можливостям колективу. Потрібно ознайомити дітей з п’єсою так, щоб
твір сподобався, захопив їх. Вибираються учасники, розподіляються ролі,
розучуються музичні та танцювальні
номери, шиються костюми та виготовляються декорації. Репетиції потрібно
проводити творчо, захоплююче. Бажано залучати учасників різних гуртків:
хорового, танцювального ансамблю, гуртка «Умілі руки».
9. Танцювальний гурток (хореографічний) сприяє художньому, музичному, фізичному розвитку дітей.
Такий гурток є окрасою шкільного життя, сучасні школярі дуже люблять займатися
танцями.
10. Клуб юних любителів музики
Однією з ефективних форм розвитку навичок сприймання і розуміння музики в
процесі позакласної роботи є організація клубу юних любителів музики, який може
працювати в рамках групи подовженого дня. Заняття його дозволять встановити
необхідний зв’язок між уроками музичного мистецтва і позакласними музичними
заняттями дітей, цілеспрямовано керувати і контролювати процес спілкування
школярів з оточуючим світом музичного мистецтва.
Клуб юних любителів музики, в роботі якого активну участь приймає учитель
музичного мистецтва і вихователь групи подовженого дня, дозволяє постійно
контролювати процес художнього розвитку дітей і служить міцним фундаментом
засвоєння ними знань про закономірності музичного мистецтва. Основи музичної
освіти учнів у клубі слід розуміти як процес і як результат ознайомлення з
кращими, доступними дітям зразками світової художньої культури, зі скарбами
народної музики.
Оскільки для формування музично-естетичного потенціалу особистості дитини
важливі всі види художньої діяльності – слухання, виконання, творчі завдання, в
роботі клубу знайомство з творами мистецтва сполучається з набуттям знань про
них і самостійною музичною діяльністю школярів.
Суттєву допомогу в роботі клубу подають учні, які навчаються в музичних
школах і студіях. Виступаючи з невеликими концертами, що складаються з творів,
які вони вивчали в музичній школі, виконавці розповідають слухачам про твори і
композиторів. Такі концерти-бесіди корисні і для слухачів, і для виконавців. З
одного боку, учасники концерту виконують серйозне громадське доручення, а з
іншого – самостійна музична діяльність дітей викликає у ровесників особливий
інтерес і емоційне відношення до виконання музики. Перед проведенням концерту
дитячої філармонії слід обговорити з учнями, як потрібно слухати музику, а
після нього підготувати їх до висловлювання своїх вражень про музику,
виховувати вміння поділитися своїми враженнями з товаришами.
Ведучий заняття клубу повинен підтримувати невимушену, довірливу атмосферу
спілкування з дітьми, намагаючись зацікавити їх і пробудити бажання самостійно
включитися в активну музичну діяльність. За формою проведення занять клубу
можна уявити як концерти-бесіди, музичні композиції, театралізацію і інсценізацію
на різні теми. Тривалість занять клубу не повинна перевищувати 30-45 хвилин.
Одна тема може бути розрахована на два, три заняття.
Після проведення засідання дітям доцільно запропонувати виконати цікаве
домашнє завдання, яке допоможе пов’язати попередню тему з її продовженням.
Домашні завдання в більшості пов’язані зі слуханням музики. Наприклад, можна
запропонувати дітям разом з батьками відвідати музичний театр, подивитися певну
музичну передачу по телебаченню, а потім на наступному засіданні прокоментувати
їх.
Знайомство з музичними поняттями слід супроводжувати співставленнями з
виразними засобами інших видів мистецтва. Наприклад, музичні тембри порівняти з
фарбами на палітрі художника, музичні лади – з темними і світлими тонами,
музичні фрази порівнювати з розділовими знаками в розмовній мові, музичний ритм
– з різними ритмічними рухами в навколишньому житті. Школярі із задоволенням
зображають у малюнках казкові сюжети, близькі за настроєм прослуханій музиці,
створюють свої казки і підбирають до них відповідні музичні фрагменти, готують
інсценівки, зображають рухами персонажі казок.
Немає коментарів:
Дописати коментар