Особливе значення для розвитку педагогічних компетентностей мають
рефлексивні процеси. Зокрема, внутрішній діалог як складник продуктивного
мислення впливає на розвиток творчого потенціалу студентів. Особливо це
важливо в процесі спілкування з музичним мистецтвом, де такий діалог виступає
як форма самоспілкування. Адже, проникаючи у внутрішній світ того чи іншого
музичного героя, суб’єкт «проживає» його життя, що допомагає йому відкрити для
себе власне «Я». Таким чином, він включається у процес самопізнання,
самоусвідомлення, самодослідження. Більше того, вчителю не достатньо
розібратися у власних емоційних реакціях, народжених сприйманням творів
музичного мистецтва. Його педагогічне призначення полягає в тому, щоб навчити
цього своїх учнів. Для реалізації даної навчально-виховної мети слід
враховувати такі моменти: а) твір, що сприймається, повинен бути цікавим і
доступним; б) необхідні психологічна готовність до сприйняття,
врівноваженість емоційної атмосфери.
Важливого значення у ході спілкування з музикою набувають психологічні мислительні
процеси (порівняння, аналіз, синтез, абстракція, конкретизація,
узагальнення, обмеження), а також пам’ять, увага, уява. Їх розвиток
забезпечується активним включенням суб’єктів навчання у різні види музичної
діяльності: сприймання, аналіз, виконання, творення музики. Це сприяє розумінню
інтонаційно-образної природи музичного мистецтва, усвідомленню його впливу на
внутрішній світ людини. Лише безпосередня участь майбутнього фахівця у музичній
діяльності формує його активність, пробуджує внутрішні сили, творчі потенції,
народжує прагнення до самореалізації. Провідна роль у цьому процесі належить
сприйманню музичних творів. Як складний психологічний процес, музичне
сприймання передбачає наявність достатньо розвиненого інтонаційного слуху,
завдяки якому осмислюється «звукоутворення думки, усвідомлюється те, як
елементи музики стають твором мистецтва». Зрозуміло, що розвиненість
інтонаційного слуху залежить від досвіду спілкування з музичним мистецтвом,
уміння більш-менш заглибитися у світ його образів, здатності емоційно реагувати
і відгукуватися на музику.
Успішному спілкуванню з музичними творами сприяє розвиток музично-аналітичних
умінь. На думку науковців, наприклад В. Медушевського, аналіз
музики відіграє важливу роль у розкритті потенційності людини. Вчений зауважує,
що правдивим свідченням про людину є не ті явища культури, що реєструють її
наявний стан, а ті, що вірять в її потенційність і сприяють духовному
перетворенню.
Аналіз музичних творів, який здійснюється через застосування активних
методів навчання, виявляє не лише цілісність, а й цінність музичного зразка. З
цією метою в музичній педагогіці застосовуються оцінні методи навчання –
імпресивні та експресивні. Б. Нестерович вважає, що імпресивні методи
допомагають студентам не лише засвоювати інформацію про твір та його автора, а
й осягнути цінність художнього твору на рівні аналізу виразних засобів,
сформувати власну естетичну оцінку. Експресивні методи моделюють ситуації, в
яких студенти самі відтворюють чи створюють певні художні цінності, виражаючи в
цьому себе. Включаючись у творчу працю в процесі педагогічної
практики, студент самостійно комбінує знання, дії, розв’язує проблеми, що
виникають, долає труднощі, прогнозує та оцінює результати своєї роботи. А це
призводить водночас до самоаналізу, самооцінки, до усвідомлення рівня власного
професіоналізму.
Створення у школярів відповідного настрою (тобто установки) на сприймання
музики (пісні або п'єси зі шкільного репертуару) є важливою умовою формування
умінь музичного сприймання. «Установка, – зазначає Б. Нестерович – це
внутрішній цілісний стан готовності людини певним чином сприймати й оцінювати
явища дійсності, діяти стосовно до них». Ці положення теорії установки мають
важливе значення для керування процесом музичного сприймання на уроках та
позакласних заходах у загальноосвітній школі. «Від художньо-пізнавальної
установки, створеної у дітей вчителем, залежить зміст думок і почуттів, образів
і асоціацій, що виникають у їх свідомості, глибина естетичного переживання,
характер впливу музичного твору».
Установка створюється передусім вступним словом студента-практиканта про
музику, яку він пропонує учням для слухання. Наскільки вдасться зацікавити
учнів, спрямувати їх інтерес до прослуховування музичного твору, настільки
майбутній вчитель розкривається у своїй комунікативній діяльності (організатор
діалогових відносин) і формується як творча особистість.
Хочеться звернути увагу на такий фактор, як розвиненість мови. Для
студента-практиканта мовленнєва діяльність має велике значення щодо становлення
його як особистості майбутнього вчителя. Індивідуум, власне, й говорить для
того, щоб впливати на думки, поведінку, свідомість інших. Стосунки між студентами-практикантами
й учнями впливають і на результативність комунікативної діяльності, в якій
виявляється взаємодія, встановлюються контакти, необхідні в загальній
навчально-пізнавальній діяльності, формуються сприятливі стосунки. У процесі
комунікації відбувається вплив на погляди та взаємне переконання,
встановлюються контакти. Якщо комунікативній спрямованості студента у процесі
навчання не надається належної уваги, то це може призвести до втрати його
контактів зі школярами під час педагогічної практики.
Основа продуктивного діалогу вчителя і учнів – уміло сформульоване питання,
створення проблемно-пошукової ситуації, запропонований цікавий матеріал для
обговорення, а найголовніше – мотивація комунікативних дій, бажання школярів
обмінюватися думками, порівнювати свою позицію з позицією інших.
Педагоги, методисти, лінгвісти відокремлюють різну кількість ознак,
властивостей мовлення. На основі аналізу наукової літератури
(А.Ксенофонтової, В.Костомарова, Т.Ладиженської) ми вибрали
деякі найбільш значущі властивості, характеристики мовлення: якість
висловлювання думки; точність словесного висловлювання; змістовність; логіка
мовленнєвого висловлювання; багатство словникового запасу; образність;
емоційність; виразність; система викладу.
Отже, розвиток мислительної та мовленнєвої діяльності
студента під час проходження педагогічної практики сприяє всебічному розвиткові
особистості майбутнього педагога. По-перше, мовлення спрямоване на те, щоб
повідомити необхідну інформацію школярам у класній чи позаурочній роботі, а
по-друге, вплинути на слухачів, активізувати їх думку. Практикант здатний своїм
мисленням і мовленням розвивати мовлення й мислення школярів, їх розумову
діяльність.
Немає коментарів:
Дописати коментар