Для розкриття сутності проблеми розвитку педагогічної творчості студентів
музичного відділу застосовано такі наукові методи дослідження, як теоретичне
вивчення та аналіз наукових джерел з музичної педагогіки, методики музичного
виховання, психології.
Теоретичним підґрунтям побудови системи фахової підготовки вчителя до
виховання дітей сьогодні слугують численні концепції виховного процесу,
створені провідними науковцями України та близького зарубіжжя, зокрема:
концепція особистісної орієнтації виховного процесу (І. Бех);
концепція виховання як саморозвивальної відкритої системи (О. Киричук);
концепція виховання творчої особистості (В. Моляко); концепція позакласної
виховної роботи загальноосвітньої школи (С. Гончаренко), концепція
формування духовності особистості на основі християнських моральних цінностей
(О. Сухомлинська); концепція реалізації виховного потенціалу початкової
освіти (О. Савченко); концепція суб’єкт-суб’єктної виховної взаємодії (А. Бойко);
концепція прилучення вихованців до національних цінностей
(О. Вишневський); концепція виховання дитини як людини культури
(Є. Бондаревська) та ін.
Аналіз останніх педагогічних досліджень засвідчує, що проблема професійної
підготовки вчителя до оперування мистецькими засобами у виховному процесі все
частіше піднімається у працях вітчизняних та зарубіжних дослідників
(В. Дряпіка, Л. Коваль, М. Лещенко, Г. Локарєва,
Н. Миропольська, О. Олексюк, О. Отич, О. Ростовський, Г. Тарасенко, Г. Шевченко та ін.). Науковці неодноразово
порушували питання про неповну реалізацію естетико-виховного потенціалу
мистецтва в загальноосвітній школі. Проте цей недолік чітко корелюється з
недостатньою фаховою підготовкою вчителів до музично-виховної роботи з дітьми.
Розробляються наукові положення щодо удосконалення мистецької освіти вченими та
практиками (Б. Брилін, М. Букач, Л. Масол, Н. Миропольська,
В. Орлов, Г. Падалка, О. Рудницька, О. Щолокова,
Б. Юсов).
Значний інтерес дослідники виявляють до формування виховного потенціалу
вчителя. Ця проблема вивчається у тісному взаємозв’язку з педагогічною
творчістю (В. Андрущенко, В. Вербець, Н. Гузій,
В. Загвязинський, І. Зязюн, Н. Кічук, Н. Ничкало,
М. Поташник, С. Сисоєва, М. Чобітько та ін.) та впровадженням інноваційних
технологій професійної освіти вчителів (І. Богданова, Р. Гуревич,
М. Кадемія, А. Коломієць, О. Пєхота та ін.).
Творчість як важлива ознака педагогічного процесу нині набула особливої
актуальності. Як сфера особистісної самореалізації вчителя,
вона склала основу досліджень таких учених, як Л. Біблієнко,
О. Волошенко, С. Сисоєва, Т. Сущенко та ін. Праці цих учених
доводять, що педагогічна творчість виступає необхідною умовою становлення
майбутнього фахівця, його самопізнання і саморозвитку. Дослідження науковців
вказують на те, що творчий потенціал сприяє зростанню професіоналізму. Міра
розвиненості творчого потенціалу обумовлює характер педагогічної взаємодії
вчитель – учень і забезпечує перетворювальні процеси в особистісних структурах
обох сторін. Творчий потенціал ґрунтується на рефлексивній здатності і тому
виступає чинником самодослідження і саморозвитку. Творчий потенціал можна і
необхідно формувати, а в подальшому розвивати. Оскільки сферою актуалізації
творчих потенцій є творча діяльність, вона повинна бути організована, методично
забезпечена і спрямована на нарощування і постійне функціонуваня творчого
потенціалу студента. Особливого значення в цьому плані набуває підготовка
вчителів мистецьких дисциплін. Мистецтво як простір особистісної самореалізації
сприяє самовираженню, самоствердженню студентів, допомагає усвідомити власне
«Я», осмислити співвідношення себе зі світом. Окрім того, мистецтво виступає в
якості важливого способу збереження, утримання і «тренажу» найцінніших
резервних здібностей людини, забезпечуючи розвиток усього комплексу можливостей
в їх сукупності й цілісності.
Ідея творчого характеру педагогічної діяльності не нова для педагогічної
думки. А. Макаренко, В. Сухомлинський, Ш. Амонашвілі та ін. у
своїх працях трактують педагогічну діяльність як творчий процес. У сучасних
умовах ця проблема знову актуалізується, їй присвячено значну кількість
сучасних публікацій (В. Загвязинський, І. Зязюн, О.Лобова).
Творчість у філософському словнику визначається як процес
діяльності людини, що створює якісно нові матеріальні й духовні цінності.
Творча діяльність не містить шаблонів, вона є проявом індивідуальності людини.
Навчити творчості взагалі неможливо, але можна й необхідно сформувати
передумови до творчої праці, закласти у структуру навчальної діяльності умови
для розвитку пізнавальної активності майбутнього педагога.
Виходячи з аналізу педагогічної літератури, поняття «творча особистість педагога»
не зводиться до проблеми педагогічного таланту чи педагогічних здібностей.
«Особистість – поняття багатогранне, і її характеризують не лише здібності і
обдарування, та й вони не розвиваються окремо від інших притаманних людині
якостей... Педагогічна творчість передбачає наявність у вчителя комплексу загальних
якостей, що характеризують будь-яку творчу особистість, незалежно від виду
діяльності: ерудиції, почуття нового, здатності до аналізу і самоаналізу,
гнучкості і широти мислення, активності, волі, розвиненої уяви» – зазначав
В. Загвязинський.
Вище зазначені положення мають безпосереднє відношення до проблеми
формування творчого потенціалу вчителя музичного мистецтва. Ця професія поєднує
в собі різні галузі знання: філософію, естетику, соціологію, психологію,
педагогіку, культурологію та різні види мистецтва. Керуючись цим, вчені
(С. Горбенко, Т. Ковалюк) виокремлюють два загальні напрямки у
фаховій підготовці вчителя-музиканта: соціально-педагогічний і спеціальний.
До соціально-педагогічного автори відносять морально-політичну,
загальнокультурну, психолого-педагогічну підготовку, до спеціальної –
музично-теоретичну, інструментальну, вокальну, диригентсько-хорову й методичну.
Лише дієвий, органічний взаємозв’язок цих складових забезпечить фаховий
професіоналізм вчителя музики.
Наукові дослідження сучасних учених свідчать про багатопрофільність
вузівської підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва. За роки
незалежності України музична педагогіка торкалася різних аспектів професійного
становлення студентів музичної спеціалізації:
- удосконалення педагогічно-методичних умінь майбутнього фахівця (Н. Вакарчук, Т. Дорошенко);
- розвиток психологічних процесів студентів-музикантів (Н. Бєлая, І. Гринчук, Н. Палєха);
- поліпшення виконавського рівня майбутнього педагога (Г. Алексєєва, Н. Згурська, А. Кречківський, Р. Осипець, З. Хоменко;
- художньо-естетичний розвиток суб’єктів навчання (Л. Масол [20, 21], Г. Падалка, О. Рудницька, Л. Яковенко )
- здатність до музично-творчої діяльності (М. Антків, Л. Баренбойм, О. Олексюк, Г. Падалка, Т. Родіна ).
Але, найпередовіші педагогічні теорії, найсучасніші системи та методи
навчання, якими озброєні студенти, не зроблять навчального процесу ефективним.
Ми вважаємо, що вирішальну роль у навчанні та вихованні відіграє завжди
особистість учителя. Особистість педагога виступає і
джерелом розвивального впливу навчання, і зразком, еталоном ставлення до
справи, відданості ідеї, і інструментом переконання і навіювання, тобто відіграє
визначальну роль у визначенні всіх педагогічних завдань. З особистістю педагога
тісно пов'язаний і творчий бік навчання. Педагогічна творчість неможлива без
широкого світогляду, культури, без розвитку здібностей і прагнення вчителя до
пошуку більш досконалих систем навчання.
Спрямованість розвитку особистості студента-практиканта визначається
передусім його світоглядом, моральними ідеалами. «Творчій особистості вчителя
притаманна особлива педагогічна захопленість, спрямованість на оптимальні
результати виховання і навчання, глибока повага до особистості дитини або підлітка,
віра в його можливості... Педагогічна захопленість – одна із
найважливіших передумов педагогічної творчості», – зазначав О. Ростовський.
В. Загвязинський у своїй статті «Педагогічна творчість учителя» зазначає
про нерозривність загальних і специфічних рис особистості вчителя і все це
умовно відносить до таких інтегральних якостей: спрямованість, знання,
здібності, уміння, особливості характеру. А здібності, як відомо, формуються і
розвиваються тільки в діяльності. Творчі здібності розвиваються в діяльності,
що вимагає творчості.
Аналіз кожного з вище зазначених аспектів дозволяє стверджувати, що вчитель
музичного мистецтва – це педагог і музикант в одній особі.
Тому його творчий потенціал поєднує в собі педагогічно-методичну й музичну
творчість. Як будь-який інший за фахом учитель, він весь час знаходиться у
нетипових педагогічних ситуаціях, які вимагають швидкого прийняття рішень,
миттєвого узгодження різних протиріч, тобто які актуалізують здатність до
педагогічної імпровізації. Педагогічна імпровізація вчителя музичного мистецтва
є «об’єктивною складовою навчально-виховного процесу, яка виступає засобом
інтуїтивного пошуку оперативного розв’язання суперечностей між усталеними,
традиційними прийомами музично-виконавської і виконавсько-мовленнєвої
діяльності та несподіваною ситуацією взаємодії вчителя й учнів, що потребує
нестандартного застосування цих прийомів». Педагогічна імпровізація
базується на таких якостях, як кмітливість, винахідливість, здатність до
вільного оперування своїми знаннями, досвідом, що в свою чергу обумовлюється
мірою внутрішньої свободи, спроможності швидко орієнтуватися в тих чи інших
обставинах. Опрацювання цих навичок відбувається у процесі моделювання
педагогічних ситуацій, максимально наближених до умов школи.
Педагогічні вміння й навички вчителя музичного мистецтва
залежать від його ерудиції, обізнаності в різних галузях науки і мистецтва. Як
фахівець, вчитель повинен легко орієнтуватися у художньо-мистецьких напрямках,
стилях композиторів-класиків, жанрових різновидах, володіти міцною базою
музично-теоретичних знань, гарно співати, виразно виконувати музичні твори,
володіти хормейстерськими навичками, вміти цікаво побудувати бесіду, залучаючи
інші види мистецтва, методично грамотно поєднувати різні моменти заняття. При
цьому бути емоційною людиною, щоб діти захопилися особистістю вчителя і
виявляли інтерес до його уроків та позакласних занять.
Немає коментарів:
Дописати коментар