четвер, 17 березня 2016 р.

Співає хор Свято-Миколаївського храму (м.Лебедин), регент - Короленко Н.М.


Протягом тисячоліття в українському середовищі складалися, сприймалися, перероблювалися певні мелодії, які згодом утворили великий масив церковного співацького мистецтва.
Оригінальні церковні розспіви, у яких відбилася співуча душа українського народу.
У мистецтві церковного співу в Україні постійно відбувалися творчі процеси, завдяки яким давні мелодії змінювалися, набуваючи сучасних рис і живлячись від джерел народно пісенності.

Список рекомендованої літератури та джерел:

  • Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1392 від 23.11. 2011.
  • Державний стандарт початкової загальної освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 462 від 20.04. 2011.
  • Державний галузевий стандарт вищої освіти затверджений постановою Кабінету Міністрів України.
  • Закон України «Про вищу освіту» // Голос України. – 2002. – № 43. – С. 10–15.
  • Закони України «Про освіту». – № 1060 – ХІІ від 23.05.1991 // Законодавчі акти України з питань освіти / Верховна Рада України. Комітет з питань науки і освіти : Офіц. вид. – К. : Парламентське вид-во, 2004. – С. 21–25.
  • Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах [за ред.: Масол Л.М.] // Директор школи. – 2005. – № 4– с. 3–30.
  • Національна стратегія розвитку освіти в Україні до 2021 р. Затверджено Указом президента України № 344 від 25.06 2013 р.
  • Бех І.Д. Особистісно-зорієнтоване виховання. Науково-методичний посібник. / І.Д. Бех– К.: ІЗМН, 1998 – 315 с.
  • Болгарський А.Г. Деякі аспекти формування художньо-творчих вмінь у майбутніх учителів / А.Г. Болгарський // Творча особистість вчителя: проблеми теорії і практики. – К.: УДПУ, 2007. – С. 288 – 296.
  • Гасенко Л.І. Методичні підходи до викладання музичного мистецтва в школі: Навчально-методичний посібник. / Л. Гасенко:– Полтава, 2014. – 240 с.
  • Горбенко С. Подготовка студентов музыкально-педагогического факультета к воспитательной работе в школе во внеурочное время: Метод. рекомендации / С.С. Горбенко, Т.В. Ковалюк. – К.: УГПУ, 2010. – 32 с.
  • Гумінська О.О. Уроки музики в загальноосвітній школі. / О.О. Гумінська. – Тернопіль: Навчальна книга. – Богдан, 2010. – 104 с.
  • Дмитриева Л.Г. Методика музыкального воспитания в школе. / Л.Г. Дмитриева, Н.М. Черноиваненко. – М.: Просвещение, 1989. – 207 с.
  • Загвязинський В.І. Педагогічна творчість учителя / B.I. Загвязинський // Педагогічна творчість і майстерність: хрестоматія [укл. Н.В. Гузій]. К.: ІЗМН, 2000. – 168 с.
  • Зязюн І.А. Краса педагогічної дії: навчальний посібник / І.А. Зязюн, Г.М. Сагач. – К., 1997. – 302 с.
  • Кабалевский Д.Б Воспитание ума и сердца. / Д.Б. Кабалевський. – М.: Просвещение, 1984 – 206 с.
  • Кондратова Л.Г. Організація проектної діяльності учнів в позаурочний час. / Л. Г. Кондратова. // Виховна робота в школі. – 2007. –  №1.– С. 5-7.
  • Литвинова Н. Розвиток творчої особистості у позашкільній діяльності. / Н. Литвинова. // Рідна школа. – 2003. – №8. – С. 3-4.
  • Масол Л. Організація позакласної роботи як складової навчально-виховного процесу, спрямованого на особистісний розвиток учня. / Л. Масол // Відкритий урок. – 2003. – № 17-18.
  • Масол Л.М. Методика навчання мистецтва у початковій школі : посібн. для вчителів // Л.М. Масол та ін. – Харків: Ранок. – 2006.–256 с.
  •  Медушевський В. О закономерностях и средствах художественного воздействия музики / В. Медушевський – М.: Музыка, 1976. – 254 с.
  • Нестерович Б. Активізація музичного мислення як засіб розвитку пізнавальної діяльності. / Б. Нестерович // Актуальні проблеми формування творчої особистості вчителя початкових класів: Збірка матеріалів другої Всеукраїнської науково-практич. конференції. – Вінниця, 2001. – С. 74 – 78.
  • Нестерович Б. Підготовка майбутніх учителів початкових класів до позакласної музично-виховної роботи з молодшими школярами : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.. пед.. наук: спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Б. Нестерович. – Вінниця, 2009. – 28 с.
  • Нісімчук А.С. Сучасні педагогічні технології : навч. посібник. / А.С. Нісімчук та ін. – К., 2000 – 368 с.
  • Олексюк О.М. Музична педагогіка: навч. посібник. / О.М. Олексюк – К.: КНУКіМ, 2006. – 188 с.
  • Падалка Г.М. Педагогіка мистецтва (Теорія і методика викладання мистецьких дисциплін). / Г.М. Падалка – К.: Освіта України, 2010. – 274 с.
  • Печерська Е.П. Уроки музики в початкових класах: Навчальний посібник. / Е.П. Печерська – К.: Либідь, 2001. – 272 с.
  • Ростовський О.Я. Методика викладання музики в основній школі. / О.Я. Ростовський. – Тернопіль: Навчальна книга. – Богдан, 2000. – 272 с.
  • Ростовський О.Я. Методика викладання музики в початковій школі. / О.Я. Ростовський. – Тернопіль: Навчальна книга. – Богдан, 2000. – 216 с.
  • Ростовський О.Я. Музична педагогіка. Навчальні програми, методичні рекомендації та матеріали: Навчальний посібник. / О.Я. Ростовський. – Ніжин: вид. НДУ ім. М.В. Гоголя, 2008.- 191 с.
  • Руденко Л. Інноваційний підхід до формування творчих здібностей у позаурочній виховній діяльності. / Л. Руденко // Рідна школа. – 2003. - № 9. – С. 2-5.
  • Смиренський В.М. Формування у майбутніх учителів музики готовності до педагогічної імпровізації: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04. / В. Смиренський – К., 1998. – 169 с.
  • Струве Г.А. Школьный хор. / Г.А. Струве. – М., 1981. – 166 с.
  • Сухомлинский В.А. Духовный мир школьника (Подростковый и юношеский возраст) / В.А. Сухомлинский.– М.,1961.– 223с.
  • Теплов Б.М. Психология музыкальных способностей. // Избранные труды: в 2-х т. Т.1. / Б.М. Теплов. – М.: Педагогика, 1985. – с.42 – 222.
  • Філософія : підручник/ за заг. ред. М.І. Горлача, В.Г. Кременя, В.К. Рибалки. - К., Харків : Консум, 2000. – 548 с.
  • Хлєбнікова Л.О. Методика хорового співу у початковій школі: Методичний посібник // Л.О. Хлєбнікова. – Тернопіль: Навчальна книга. – Богдан, 2006. – 216 с.
  • Холопова В.Н. Музыка как вид искусства. / В. Холопова – СПб.: Лань, 2000. – 320 с.

Формування професійних компетентностей студентів у процесі підготовки та проведення позакласної музично-виховної роботи в школі

     В умовах динамічного розвитку науки, культури, техніки значно змінюються умови праці вчителя, підвищуються вимоги до його особистості та професійної підготовки. Особливо гостро постає питання якості освіти, духовності нації. В умовах зміни завдань сучасної освіти, які є варіативністю навчально-виховних закладів, диверсифікацією змісту, розширенням інноваційних процесів, виникає необхідність по-новому розглянути специфіку педагогічної діяльності майбутнього вчителя музичного мистецтва під час проходження педагогічної практики.
     Вчитель музичного мистецтва – це суб’єкт педагогічної взаємодії, на професійну діяльність якого покладена відповідальність не лише за інтелектуальну, але й за морально-ціннісну та художньо-естетичну підготовку школярів. Розвинений художньо-виховний потенціал вчителя музичного мистецтва трактується як запорука успішності освітнього процесу в школі. Музичне мистецтво повинно рівноправно увійти у педагогічну палітру вчителя і стати основою художньо-естетичного впливу в позакласній роботі з школярами.
     Позакласна музично-виховна робота в школі вивчається в методичній розробці як системне включення дітей у художньо-творчу діяльність зі сприймання, оцінки, творчої інтерпретації музики на основі оптимальної реалізації її ціннісно-виховного потенціалу, варіативного пошуку організаційно-виховних форм подачі музичного матеріалу, постійного емоційного збагачення виховних ситуацій та забезпечення рефлексивної реакції вихованців на зміст музичних образів.
     Сутність професійної готовності майбутнього вчителя музичного мистецтва до позакласної музично-виховної роботи з молодшими школярами – це інтегративне професійно-особистісние утворення, складова загальної готовності до організації виховного процесу, необхідна умова становлення майбутнього фахівця, його самопізнання і саморозвитку, що складається з двох образів: «музикант» і «педагог».
     Структура професійної готовності: 
  • цілеспрямований компонент: усвідомлення майбутнім педагогом виховного потенціалу музичного мистецтва та власного художньо-виховного потенціалу на основі розуміння цілей і завдань музично-виховної роботи з дітьми;
  • трансляторно-ціннісний компонент: здатність до адекватної передачі учням ціннісно-виховного сенсу музичних образів;
  • креативно-проектувальний компонент: сформованість умінь і навичок проектування змісту та форм позакласної художньо спрямованої виховної роботи на музичному матеріалі.

     Формування творчої особистості майбутнього вчителя музики в умовах педагогічної практики загальноосвітньої школи є її базисною основою. Педагогічна спрямованість, творчі здібності студента-практиканта мають велике значення під час педагогічної практики. Але ця здатність – лише потенційна можливість. Реалізація творчого потенціалу майбутнього вчителя музики, його формування можуть бути успішними лише в умовах цілеспрямованої й педагогічно організованої діяльності в загальноосвітній школі.
      Критеріями розвитку професійно-творчої особистості майбутнього вчителя музики, на нашу думку, є свідоме ставлення до обраної професії, прагнення до збагачення духовної та професійної культури, професійна мотивація студентів у процесі викладання предмету, формування професійно-ціннісних орієнтацій майбутніх педагогів-музикантів під час проведення уроків та позакласної роботи, палке бажання до самовдосконалення та самореалізації у навчально-виховному процесі як музиканта-виконавця, режисера, актора, цікавого лектора в роботі шкільних музичних лекторіїв з учнями різних вікових груп, комунікативна діяльність й активність у різних формах вокально-хорової роботи під час проходження педагогічної практики у загальноосвітній школі. Ці фактори характеризують розвиток професійно-творчої особистості майбутнього вчителя музики.
      Поліпшення рівня підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва, формування у нього творчих здібностей в умовах позакласної педагогічної практики необхідно вести за такими напрямками: 
  • забезпечити умови для реалізації студентами-практикантами своїх творчих якостей у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи (на уроці та в позаурочній роботі); 
  • дати можливість студенту-практиканту усвідомлювати себе індивідуальністю у процесі здійснення інноваційної педагогічної діяльності; 
  • дати можливість студенту-практиканту самостійно добирати теми лекцій, музичний репертуар для позакласного виконання учнями різного віку; 
  • створити умови для виявлення рівня студента-практиканта як музиканта-виконавця (інструменталіста, вокаліста, диригента); 
  • вчити студентів здійснювати самоаналіз рівня власної інтерпретації під час виконання музичного твору; 
  • здійснювати аналіз професійних якостей студента-практиканта як режисера у процесі моделювання нестандартного заняття з використанням ігрових та інтерактивних методів навчання; 
  • дати можливість студенту-практиканту демонструвати акторські здібності на прикладі змодельованих педагогічних ситуацій; 
  • вчити студентів-практикантів зважати на особливості комунікативної діяльності, моделювання діалогової взаємодії в позакласній музично-виховній роботі.


Формування творчої особистості майбутнього вчителя музичного мистецтва в умовах педагогічної практики


Майбутні вчителі музичного мистецтва повинні добре орієнтуватися у різноманітності інноваційних педагогічних технологій, володіти комплексом професійних умінь та якостей, ефективно застосовувати сучасні форми та методи педагогічної взаємодії, виявляти нестандартність мислення і здатність до швидкої орієнтації у різних педагогічних ситуаціях, мати свою думку і вміти відстоювати її, адекватно оцінювати свої можливості, бути готовими до прийняття відповідальних рішень.
Успішному вирішенню цих завдань сприятиме використання теоретичних і практичних компонентів професійної підготовки майбутніх спеціалістів у процесі педагогічної практики. Згідно з вимогами Державного галузевого стандарту вищої освіти, «педагогічна практика – особливий вид навчальної роботи, спрямований на формування у майбутнього вчителя основних професійних якостей у процесі педагогічної діяльності, важлива соціально-психологічна умова та дієвий засіб фахової підготовки. Педагогічна практика проводиться в умовах реалій сучасної школи з урахуванням закономірностей і принципів цілісного процесу професійної підготовки майбутніх учителів на основі здобутих знань, сформованих умінь і навичок».
Педагогічна практика в Лебединському педагогічному училищі, як основа системи підготовки майбутніх учителів, забезпечує дієвість засвоєних професійних знань і умінь, сприяє виявленню педагогічних здібностей та індивідуальних творчих можливостей кожного студента. Завдяки тому, що робота практиканта передбачає спілкування з учнями, студент має можливості не тільки для самовдосконалення, але й формування своєї творчої індивідуальності. В свою чергу, в процесі педагогічної практики він активно впливає на розвиток особистості кожної дитини.
Залучення студентів до безпосередньої практичної діяльності є засобом активізації інтересу до майбутнього фаху, перевірки ефективності усіх, без винятку, напрямків професійної підготовки (психолого-педагогічного, історико-теоретичного, музично-виконавського, методичного).
Педагогічна практика в нашому навчальному закладі проводиться в умовах навчально-виховного процесу сучасної загальноосвітньої школи з урахуванням закономірностей і принципів цілісного процесу професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва на основі здобутих знань, сформованих умінь і навичок. Під час активної педагогічної практики у студентів створюються умови для формування навичок практичної педагогічної діяльності.
Процес оволодіння професією, зокрема засвоєння теоретичних знань, практичних умінь і навичок, на нашу думку, безпосередньо пов'язаний із формуванням нового якісного утворення у структурі особистості майбутнього педагога-музиканта. Це утворення може бути охарактеризовано за такими якісними показниками:
– мотивація (проявляється у ставленні до виконання професійних обов'язків як до потреби);
– рівень знань психолого-педагогічного та методичного циклу, які відповідають рівню складності виконуваних завдань;
– ставлення до навчально-виховного процесу у ЗОШ, виконання функціональних обов'язків учителя музики та якості виконуваної роботи;
– активність у професійному самовдосконаленні, самоосвіті; прагнення до збагачення духовної та професійної культури.
Студенти педагогічного училища, що оволодівають спеціальністю 02020401 «Музичне мистецтво», в процесі педагогічної практики крім проведення уроків музичного мистецтва мають два види позанавчальної практики: музичний лекторій та робота з дитячими художніми колективами.
Музичний лекторій – вид практики, в процесі якого студенти проводять по два лекційних заняття. Теми для музичних лекцій студенти підбирають разом з методистом. Тема такого заняття може продовжувати лекцію попереднього студента. Це можуть бути заняття:
– про життя та творчість відомих композиторів-класиків (українських та зарубіжних);
       про історію створення конкретного музичного твору чи циклу творів;
       про музичний інструмент, групу музичних інструментів, оркестр;
       про хорові колективи та хорову музику;
       про сучасних співаків (українських та зарубіжних);
       про сучасні музичні гурти (українські та зарубіжні) та ін.;
Майбутні вчителі музичного мистецтва під час педагогічної практики в загальноосвітній школі знаходять такі методи та прийоми у своїй роботі, щоб діти отримували радість у спілкуванні з музичним мистецтвом на уроках, позакласних заняттях, вишукують особливі засоби впливу на своїх вихованців. Розвиваючи у дітей уміння сприймання, аналізу-інтерпретації музики, творчого втілення музичних вражень через слово, рухи, малюнки, студенти самі ніби перевтілюються.
Одним із засобів розвитку у студентів-практикантів прагнення і потреби усвідомлювати свою творчу особистість, професійну сутність у процесі музично-педагогічної діяльності є виконання ними певних ролей: музикант-виконавець, режисер, актор, лектор.
Учителя музичного мистецтва можна порівняти з театральним режисером, особливо у його намаганні провести ефективне позакласне заняття, де метою є створення гармонічного й цілісного педагогічного процесу. Якщо студенти-практиканти досягають у своїй педагогічній свідомості ясності творчого задуму, розуміння мети та поставлених завдань, то це схоже на спектакль. У ролі режисера майбутні вчителі немовби поєднують два явища: заняття, подане у вигляді плану-конспекту та заняття – реальне, багатостороннє, складне, суперечливе. Прикладом інтеграції (взаємопроникнення) раціональних та емоційних елементів уроку є педагогічна мізансцена.
Педагогічна мізансцена відображає спільну діяльність учителя та учнів, за якою малюнок їх розташування вказує на стан стосунків у конкретний момент заняття. Побудувати мізансцену – означає визначити основні пріоритети заняття та розташувати учнів у просторі відповідним чином. Класичною шкільною мізансценою є розміщення учительського столу та парт, за якими сидять учні, де відбувається пояснення матеріалу з використанням дошки, плакату, таблиці. Досить часто, якщо завданням заняття є повторення, пояснення або закріплення нової інформації за допомогою ігрових та інтерактивних методів навчання, студенти звільняють центр класного приміщення, поставивши парти колом, півколом, прямокутником.
Для забезпечення швидкого й ефективного залучення учнів до інтерактивної діяльності студент-практикант готує і роздає пам'ятки, які містять опис алгоритму діяльності (послідовний перелік дій, які мають здійснюватися у тій чи іншій навчальній ситуації). Такі пам'ятки пропонуються у вигляді роздаткового матеріалу, плакатів або наочності, яка використовується за допомогою технічних засобів навчання. Вони пропонуються учням за потребою доти, доки порядок діяльності не стане для них звичним. Наприклад, робота в малих групах («Акваріум»), яка дає змогу набути навички спілкування та співпраці. «Мозковий штурм» є ефективним методом колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає учасників проявляти свою уяву та творчість, що досягається шляхом вільного висловлювання думок всіх учасників і допомагає знаходити кілька рішень з конкретної теми. Студент-практикант на занятті пропонує вирішувати проблему, яку потрібно розв'язати та запрошує учнів взяти участь в її вирішенні шляхом колективного обговорення.
Метод «Прес» використовується у випадках, коли виникають суперечливі питання і студенту потрібно зайняти й чітко аргументувати визначену позицію з проблеми, що обговорюється, переконати учнів у своїй правоті. Такий метод дає можливість студенту-практиканту навчитися формулювати та висловлювати свою думку щодо дискусійного питання, аргументовано, в чіткій і стислій формі впливати на думку своїх учнів-співрозмовників.
Іншим видом педагогічної практики студентів спеціальності «Музичне мистецтво» є робота з дитячими художніми колективами та проведення святкових музичних заходів у школі. Цей вид педагогічної практики тісно пов'язаний з навчальним предметом «Практикум роботи з хором», який ми викладаємо в училищі майже двадцять років. Навички практичної діяльності роботи з хоровим колективом, вокальним ансамблем, здобуті у процесі навчальних занять, студенти використовують у своїй діяльності в школі. Протягом двох семестрів пробної практики вони працюють з творчими колективами: хорами, вокальними ансамблями, інструментальними ансамблями (дитячих музичних інструментів), а також дуетами, солістами. Це не так легко: відшукати серед дітей талановитих, співучих; зацікавити їх заняттями, захопити красивими піснями, знайти час для репетицій після уроків. Але все це практиканти можуть зробити з допомогою вчителів школи та методистів.
Обов'язковим видом діяльності для практикантів є підготовка музичних свят, виступи з дитячими художніми колективами. Вивчені пісні звучать на класних та загальношкільних святах, відкритих виховних годинах, батьківських зборах, до проведення яких залучаються студенти-практиканти. Для більшості з них це фактично перші публічні виступи з дітьми. Студенти відносяться до підготовки та проведення цих заходів з великою відповідальністю, хоча і хвилювань вистачає. У процесі підготовки керівники практики проводять зі студентами психологічні та практичні тренінги.
Вже стало доброю традицією на завершення практики проводити звіт у формі фестивалю дитячої пісні. До актової зали педагогічного училища приходять діти з шкіл міста. На фестивалі панує святкова та творча атмосфера. Художні колективи та солісти виступають з величезним бажанням, захватом, вмінням триматися на сцені. В концерті звучать прекрасні авторські та народні дитячі пісні. В глядацькій залі – студенти молодших курсів, викладачі училища, вчителі шкіл міста, які переживають та підтримують студентів випускного курсу. Практиканти відчувають свою відповідальність публічного виступу перед такою аудиторією в ролі керівника та акомпаніатора дитячого художнього колективу. Але такі звіти є хорошою і необхідною підготовкою до випускних державних іспитів.
Таким чином, наскільки творчо студент-практикант буде відноситься до розробки плану-конспекту свого заняття та його проведення в певних умовах, використовуючи свої знання з теоретико-методологічних дисциплін, виявляти організаторські здібності, бути режисером-постановником у розробці виховних заходів за законами етики й естетики, з відповідальністю відноситися до навчально-виховного процесу у загальноосвітній школі, настільки вдосконалюються його професійні якості, збагачується педагогічний досвід, формується творча особистість майбутнього вчителя музичного мистецтва.
Отже, поліпшення рівня підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва, формування у нього творчих здібностей в умовах позакласної педагогічної практики необхідно вести за такими напрямками:
– забезпечити умови для реалізації студентами-практикантами своїх творчих якостей у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи (на уроці та в позаурочній роботі);
            дати можливість студенту-практиканту усвідомлювати себе індивідуальністю у процесі здійснення інноваційної педагогічної діяльності;
            дати можливість студенту-практиканту самостійно добирати теми лекцій, музичний репертуар для позакласного виконання учнями різного віку;
            створити умови для виявлення рівня студента-практиканта як музиканта-виконавця (інструменталіста, вокаліста, диригента);
            вчити студентів здійснювати самоаналіз рівня власної інтерпретації під час виконання музичного твору;
            здійснювати аналіз професійних якостей студента-практиканта як режисера у процесі моделювання нестандартного заняття з використанням ігрових та інтерактивних методів навчання;
            дати можливість студенту-практиканту демонструвати акторські здібності на прикладі змодельованих педагогічних ситуацій;

            вчити студентів-практикантів зважати на особливості комунікативної діяльності, моделювання діалогової взаємодії в позакласній музично-виховній роботі.

Виконавська підготовка майбутнього вчителя музичного мистецтва


Виконавська підготовка майбутнього вчителя музичного мистецтва включає себе вміння гарно співати, виразно виконувати музичні твори на музичному інструменті, володіти хормейстерськими навичками.
Виконання музичного твору – процес складний, який потребує певних знань і технічних навичок, зокрема: читання нотного тексту і художнього сприймання музичного твору, створення задуму та його реалізація, порівняння результату з поставленим художньо-педагогічним завданням, внесення коректив і визначення загальної оцінки художніх дій.
Розкриття ідеї та змісту твору забезпечується тісним взаємозв'язком музично-слухових уявлень студента-практиканта з системою виконавських знань, умінь, навичок. Щоб виховати музичний смак і сформувати музичну культуру учнів різних вікових груп майбутнім учителям необхідно вміти добирати високохудожній репертуар і знаходити ефективні методи та прийоми сприймання музичних творів. Для ефективного сприйняття учнями музичного твору студентам-практикантам необхідно: досконало знати музичні та поетичні тексти; уміти розробляти художньо-інтерпретаційний план та втілювати його у навчанні учнів музики; володіти комплексом виконавських умінь гри на музичному інструменті; уміти співати під власний супровід; уміти формувати в учнів установку на розуміння музики; уміти вміло виявляти рівень слухацької культури школярів під час сприйняття певного твору.
Тобто, виконання музичного твору – процес різнобічний. Виконавська діяльність студентів-практикантів під час педагогічної практики має величезні можливості для розкриття індивідуальних творчих можливостей, самостійності, вольових якостей особистості майбутнього вчителя музичного мистецтва..
Показ пісні студентом-практикантом повинен викликати емоційне враження, захопити учнів піснею, створити атмосферу її співпереживання і цим забезпечити її вплив на учнів. Чим більше пісня сподобається дітям, тим охочіше, швидше вони її розучать. Вимоги до виконання:
– виконання повинно створювати яскравий, вражаючий, цілісний художній образ, велике значення має саме перше враження від пісні;
– пісня повинна бути виконана емоційно, з гарною дикцією, відповідною мімікою, нюансами, бездоганно в інтонаційному плані, у вірному темпі;
– не можна допускати помилок в акомпанементі, зупинок, незнання слів;
– акомпанемент потрібно грати на нюанс тихіше ніж співати мелодію, тоді буде зрозумілий текст пісні;
– показуючи пісню, вчитель повинен дивитися на дітей;
– обов’язково потрібно виконувати всю пісню, щоб діти почули весь текст, прослідкували події, образи пісні ;
– пам’ятати, що виконання – зразок для дітей, які схильні до наслідування; як співає вчитель, так будуть співати діти.
Характерною специфічною якістю вчителя музики є більш чи менш розвинена музичність. Вона розглядається психологами (А.Ковальов, В.Мясищев ) як потенціал, а її вищим показником виступає імпровізація. Вчені вважають, що виявлення своїх почуттів та емоцій засобами музики свідчить про високий рівень музичного обдарування людини. Природа імпровізаційних навичок, на думку науковців, базується на пам’яті. Імпровізуючи, виконавець комбінує накопичені досвідом прийоми, утворюючи їх нові поєднання. Тому не дивно, що, народжуючись часто підсвідомо (на рівні автоматизму), утворені комбінації стають несподіваними і для самого імпровізатора. Так і виникають нові зразки спонтанного творення. Досвід імпровізації збагачується на основі навичок з різних видів музичної діяльності: виконавського (різновиди виконавських прийомів, здатність до інтерпретації), музично-теоретичного (застосування формотворчих, гармонічних, фактурних, тембральних, динамічних умінь). Тому використання імпровізації як методу удосконалення знань і навичок сприяє їх зміцненню і водночас стає формою втілення музичної теорії в практиці.
Залучення студентів до елементарного творення розкриває їх музичність, піднімає афективно-пізнавальні можливості на рівень усвідомленості. Включаючись у процес музичної творчості, суб’єкт навчання освоює систему засобів музичної виразності не лише в теоретичному плані, а й в активно-дієвому, практичному. Оперування ними активізує всі процеси музичного мислення, піднімаючи їх на найвищий рівень – творчий. Осмислення засобів музичної виразності (як засобів спілкування) під час музично-творчої роботи наповнює цю діяльність духовним життєвим смислом. Досвід музичного творення розширює межі спеціальних умінь і навичок, а значить сприяє формуванню професійного потенціалу майбутніх фахівців.
Музично-творча діяльність, збагачуючи творчий потенціал вчителя музики, допомагає вирішувати і таку проблему, як створення власного супроводу до пісень шкільного репертуару, гармонізація одноголосних мелодій, підбір по слуху. Як правило, ці види діяльності майбутні фахівці опановують самотужки, хоча методисти наголошують на необхідності методичного забезпечення подібних форм роботи. Так, А. Болгарський вважає, що умінню акомпанувати треба вчити як певній самостійній задачі. При цьому важливо розумітися на фактурних різновидах, адже фактура – це художня цілісність всієї звукової тканини. Усвідомленому використанню адекватно підібраної фактури, розумінню специфічних жанрових фактурних рис, поєднанню різних фактурних формул в одній пісні допомагає розвинений фактурний слух. Педагог представляє його як здатність слуху усвідомлено сприймати фактуру музичного твору, функцій, характеру і співвідношення голосів, а також способів викладення її компонентів – мелодії, гармонії, ритму, регістрового розташування голосів.

Фактурний слух забезпечує не лише осмислене сприйняття організації музичного полотна, а й, при необхідності, її відтворення. Володіння фактурними засобами розкриває здатність майбутнього фахівця до музично-творчої діяльності, збагачуючи його творчий потенціал, і цим самим сприяє утвердженню професійних навичок студента. 

Формування музично-професійного мислення та мовлення майбутнього вчителя музичного мистецтва


Особливе значення для розвитку педагогічних компетентностей мають рефлексивні процеси. Зокрема, внутрішній діалог як складник продуктивного мислення впливає на розвиток творчого потенціалу студентів. Особливо це важливо в процесі спілкування з музичним мистецтвом, де такий діалог виступає як форма самоспілкування. Адже, проникаючи у внутрішній світ того чи іншого музичного героя, суб’єкт «проживає» його життя, що допомагає йому відкрити для себе власне «Я». Таким чином, він включається у процес самопізнання, самоусвідомлення, самодослідження. Більше того, вчителю не достатньо розібратися у власних емоційних реакціях, народжених сприйманням творів музичного мистецтва. Його педагогічне призначення полягає в тому, щоб навчити цього своїх учнів. Для реалізації даної навчально-виховної мети слід враховувати такі моменти: а) твір, що сприймається, повинен бути цікавим і доступним; б) необхідні психологічна готовність до сприйняття, врівноваженість емоційної атмосфери.
Важливого значення у ході спілкування з музикою набувають психологічні мислительні процеси (порівняння, аналіз, синтез, абстракція, конкретизація, узагальнення, обмеження), а також пам’ять, увага, уява. Їх розвиток забезпечується активним включенням суб’єктів навчання у різні види музичної діяльності: сприймання, аналіз, виконання, творення музики. Це сприяє розумінню інтонаційно-образної природи музичного мистецтва, усвідомленню його впливу на внутрішній світ людини. Лише безпосередня участь майбутнього фахівця у музичній діяльності формує його активність, пробуджує внутрішні сили, творчі потенції, народжує прагнення до самореалізації. Провідна роль у цьому процесі належить сприйманню музичних творів. Як складний психологічний процес, музичне сприймання передбачає наявність достатньо розвиненого інтонаційного слуху, завдяки якому осмислюється «звукоутворення думки, усвідомлюється те, як елементи музики стають твором мистецтва». Зрозуміло, що розвиненість інтонаційного слуху залежить від досвіду спілкування з музичним мистецтвом, уміння більш-менш заглибитися у світ його образів, здатності емоційно реагувати і відгукуватися на музику.
Успішному спілкуванню з музичними творами сприяє розвиток музично-аналітичних умінь. На думку науковців, наприклад В. Медушевського, аналіз музики відіграє важливу роль у розкритті потенційності людини. Вчений зауважує, що правдивим свідченням про людину є не ті явища культури, що реєструють її наявний стан, а ті, що вірять в її потенційність і сприяють духовному перетворенню.
Аналіз музичних творів, який здійснюється через застосування активних методів навчання, виявляє не лише цілісність, а й цінність музичного зразка. З цією метою в музичній педагогіці застосовуються оцінні методи навчання – імпресивні та експресивні. Б. Нестерович вважає, що імпресивні методи допомагають студентам не лише засвоювати інформацію про твір та його автора, а й осягнути цінність художнього твору на рівні аналізу виразних засобів, сформувати власну естетичну оцінку. Експресивні методи моделюють ситуації, в яких студенти самі відтворюють чи створюють певні художні цінності, виражаючи в цьому себе. Включаючись у творчу працю в процесі педагогічної практики, студент самостійно комбінує знання, дії, розв’язує проблеми, що виникають, долає труднощі, прогнозує та оцінює результати своєї роботи. А це призводить водночас до самоаналізу, самооцінки, до усвідомлення рівня власного професіоналізму.
Створення у школярів відповідного настрою (тобто установки) на сприймання музики (пісні або п'єси зі шкільного репертуару) є важливою умовою формування умінь музичного сприймання. «Установка, – зазначає Б. Нестерович – це внутрішній цілісний стан готовності людини певним чином сприймати й оцінювати явища дійсності, діяти стосовно до них». Ці положення теорії установки мають важливе значення для керування процесом музичного сприймання на уроках та позакласних заходах у загальноосвітній школі. «Від художньо-пізнавальної установки, створеної у дітей вчителем, залежить зміст думок і почуттів, образів і асоціацій, що виникають у їх свідомості, глибина естетичного переживання, характер впливу музичного твору».
Установка створюється передусім вступним словом студента-практиканта про музику, яку він пропонує учням для слухання. Наскільки вдасться зацікавити учнів, спрямувати їх інтерес до прослуховування музичного твору, настільки майбутній вчитель розкривається у своїй комунікативній діяльності (організатор діалогових відносин) і формується як творча особистість.
Хочеться звернути увагу на такий фактор, як розвиненість мови. Для студента-практиканта мовленнєва діяльність має велике значення щодо становлення його як особистості майбутнього вчителя. Індивідуум, власне, й говорить для того, щоб впливати на думки, поведінку, свідомість інших. Стосунки між студентами-практикантами й учнями впливають і на результативність комунікативної діяльності, в якій виявляється взаємодія, встановлюються контакти, необхідні в загальній навчально-пізнавальній діяльності, формуються сприятливі стосунки. У процесі комунікації відбувається вплив на погляди та взаємне переконання, встановлюються контакти. Якщо комунікативній спрямованості студента у процесі навчання не надається належної уваги, то це може призвести до втрати його контактів зі школярами під час педагогічної практики.
Основа продуктивного діалогу вчителя і учнів – уміло сформульоване питання, створення проблемно-пошукової ситуації, запропонований цікавий матеріал для обговорення, а найголовніше – мотивація комунікативних дій, бажання школярів обмінюватися думками, порівнювати свою позицію з позицією інших.
Педагоги, методисти, лінгвісти відокремлюють різну кількість ознак, властивостей мовлення. На основі аналізу наукової літератури (А.Ксенофонтової, В.Костомарова, Т.Ладиженської) ми вибрали деякі найбільш значущі властивості, характеристики мовлення: якість висловлювання думки; точність словесного висловлювання; змістовність; логіка мовленнєвого висловлювання; багатство словникового запасу; образність; емоційність; виразність; система викладу.

Отже, розвиток мислительної та мовленнєвої діяльності студента під час проходження педагогічної практики сприяє всебічному розвиткові особистості майбутнього педагога. По-перше, мовлення спрямоване на те, щоб повідомити необхідну інформацію школярам у класній чи позаурочній роботі, а по-друге, вплинути на слухачів, активізувати їх думку. Практикант здатний своїм мисленням і мовленням розвивати мовлення й мислення школярів, їх розумову діяльність.

Сутність, структура, педагогічні умови професійної готовності вчителя музичного мистецтва до позакласної музично-виховної роботи


Сутність професійної готовності майбутнього вчителя музичного мистецтва до позакласної музично-виховної роботи з школярами – це інтегративне професійно-особистісне утворення, складова загальної готовності до організації виховного процесу. Необхідною умовою професійної готовності майбутнього фахівця до здійснення інноваційної діяльності в умовах сучасного освітнього середовища є педагогічна творчість, що поєднує в собі педагогічно-методичну й музичну творчість.
Структура професійної готовності:
цілеспрямований компонент: усвідомлення майбутнім педагогом виховного потенціалу музичного мистецтва та власного художньо-виховного потенціалу на основі розуміння цілей і завдань музично-виховної роботи з дітьми;
трансляторно-ціннісний компонент: здатність до адекватної передачі учням ціннісно-виховного сенсу музичних образів;
креативно-проектувальний компонент: сформованість умінь і навичок творчого проектування змісту та форм позакласної художньо спрямованої виховної роботи на музичному матеріалі.
На основі теоретичного аналізу та вивчення практичного досвіду фахової підготовки вчителя музичного мистецтва викладачами циклової комісії музики, співів, музичного інструменту та спеціальних музичних дисциплін Лебединського педагогічного училища з’ясовано педагогічні умови ефективної підготовки майбутніх спеціалістів до музичного виховання дітей у позакласній роботі:
1.     Забезпечення цілеспрямованої активності студентів у процесі формування мотивів музично-виховної діяльності.
2.     Формування музично-професійного мислення та мовлення майбутніх вчителів музичного виховання.
3.     Формування виконавських та загально-педагогічних компетентностей.
4.     Розвиток здатності студентів до комплексної реалізації художніх, виконавських та загально-педагогічних умінь і навичок.
5.     Використання інноваційних технологій музичного виховання в умовах сучасного освітнього середовища.
Доцільно виділити наступні етапи підготовки майбутніх вчителів музичного виховання до позакласної музично-виховної роботи з дітьми.
Пропедевтично-мотиваційний етап підготовки зумовлює формування музично-професійного мислення майбутніх учителів початкових класів; розвиток у студентів мотивів музично-виховної роботи з школярами; формування навичок цілеспрямованої музично-виховної роботи з дітьми.
Технічно-операційний етап підготовки націлює студентів на оволодіння методами музично-виховної роботи з учнями загальноосвітньої школи; підготовку до формотворення в контексті організації позакласної музично-виховної роботи в школі; формування елементарних навичок музично-виконавської діяльності.
Практично-проектувальний етап підготовки передбачає формування навичок синтезування різних видів художньої діяльності дітей у процесі ігрової діяльності; підготовку до аналізу і проектування художньо-виховних ситуацій у позакласній роботі з школярами; моделювання і практичну реалізацію студентами музично-виховних комплексів у позакласній роботі в школі.
Результатом формування готовності майбутніх учителів музичного мистецтва до професійної діяльності є спроможність орієнтуватися в основних музично-педагогічних концепціях, здатність працювати зі школярами різних вікових груп за будь-якою програмою з предмету «Музичне мистецтво», стверджувати власну позицію, індивідуальний творчий стиль викладання предмету та проведення позакласних музично-виховних заходів у житті школи.

Сьогоднішній спеціаліст повинен бути кваліфікованою особистістю, яка здатна до творчого мислення, вирішення проблем нестандартним шляхом, діє самостійно, ініціативно. Адже вчитель музичного мистецтва є тією особистістю, на професійну діяльність якої покладено відповідальність за інтелектуальну й морально-естетичну підготовку підростаючого покоління. Але, вчитель тоді зможе успішно виконувати ці завдання, коли рівень його професійної підготовки буде адекватний вимогам, поставленим суспільством перед системою державної освіти.