Великий внесок у розвитку теорії й практики виховання
учнівської молоді в позакласній і позашкільній діяльності вніс видатний
український педагог В.Сухомлинський. У його працях простежуються майбутнє
школи, системи народної освіти, процес соціалізації особистості і забезпечення
впливу на неї всіх суспільних відносин: виробничих, ідеологічних, правових,
моральних, сімейних.
Сухомлинський був глибоко переконаний, що можливості для
всебічного розвитку школярів у позакласні години дуже широкі, а здібності й
нахили дітей – багатогранні. Треба тільки знати і уміти відкривати їхні таланти
й розвивати їх. Він вважав, що необхідними умовами правильної організації
вільного часу школярів є чітка організація всієї системи та структури виховної
діяльності з учнями в позашкільному середовищі, за місцем проживання;
різноманітність методів і форм виховної роботи, вивчення інтересів дітей;
практична спрямованість занять; зацікавленість дітей та учителів у цій роботі;
створення у школі, за місцем проживання, умов, що впливають на розвиток у дітей
умінь та навичок самостійної організації свого дозвілля.
«У кожного учня – підкреслив В.Сухомлинський, – є задатки
якихось здібностей. Ці задатки як порох і щоб їх запалити, потрібна іскра».
Формування музичної культури школярів є важливим
завданням сучасної педагогіки. Учитель має розвинути чутливість і потяг дітей
до музики, ввести їх у світ добра й краси, відкрити в музиці животворне джерело
людських почуттів і переживань, навчити захоплюватися неповторністю музичних
творів. Важлива роль у вихованні учнів належить спеціально організованій
виховній роботі у позанавчальний час. Таку роботу називають позаурочною (або
позакласною). Позакласна робота спрямовується на задоволення інтересів і
запитів дітей, природно доповнює уроки музичного мистецтва і має на меті
розширювати музичний кругозір дітей, поглибити одержані музичні знання, а також
удосконалювати виконавські навички і вміння.
Що слід розуміти під змістом позаурочної діяльності?
Наведемо положення з Концепції художньо-естетичного виховання учнів у
загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах: «Зміст
художньо-естетичного виховання школярів у позаурочний час має спрямовуватися на
узгодження системи цінностей суспільства, комплексу функцій мистецтва у
формуванні духовного світу особистості з можливостями їх сприймання кожним
індивідом у процесі інтерпретації. У позаурочний час створюються сприятливі
умови для реалізації творчого потенціалу школярів у різноманітних формах:
художніх гуртках і студіях, виконавських колективах (хори, музичні,
танцювальні, фольклорні ансамблі), самодіяльних театрах, у формі клубів, які
спрямовані на інтегрування різних напрямів мистецького життя. До традиційних
виконавських форм залучення школярів до музичного мистецтва в позаурочний час
належать – хор, ансамбль, гурток любителів музики. Участь школярів у
музично-виконавчій творчості сприяє розвиткові музичних здібностей, активізує
мистецьке спілкування й самовираження».
Організація позаурочної діяльності у відповідності з
виховною метою – це суспільно-корисна і пізнавальна спрямованість всіх видів
діяльності. Всі позаурочні справи, заняття учнів повинні бути корисним і
потрібним для них, для дому, для школи, формувати свідомість і поведінку
особистості. Характерною
особливістю позакласної роботи є те, що вона здійснюється на принципі
добровільності. Позакласна робота є багатогранною, різнобічною за своєю
тематикою, учні можуть вибирати добровільно той вид позакласної роботи, який
найбільш повно задовольняє їх потреби. Але слід враховувати і таке: учні
початкових класів не можуть самотужки оцінити свої можливості, тому батьки і
вчителі дуже делікатно і тактовно можуть переконати конкретних учнів вибрати
той чи інший вид позакласної діяльності, який допоможе їм найбільш повно
проявити, виявити свої здібності.
Згідно діючої програми «Музичне мистецтво»,
найдоступнішими видами масової музичної діяльності та основою уроку музичного
мистецтва в школі є хоровий спів і слухання музики. Значно менше
використовуються такі цікаві і корисні для музичного розвитку дітей види
роботи, як гра на дитячих музичних інструментах і музично-ритмічні рухи, тому
заслуговує на увагу питання про ширше залучення школярів до музикування та
рухів під музику у процесі позакласної музичної роботи. Ця проблема є особливо
актуальною в роботі з молодшими школярами, які ще відзначаються нестійкістю
інтересів, недостатнім розвитком музичних здібностей. Учні повинні проявити
себе в різних видах музичної діяльності, щоб в наступних класах обрати один з
них для гурткових занять.
Оптимальний зв’язок між навчальною і позакласною музичною діяльністю
школярів є важливою умовою прилучення їх до художньої культури, до вміння
сприймати і оцінювати твори мистецтва, умовою формування естетичних смаків.
Широке розповсюдження технічних засобів, постійне звучання музики, часто досить
сумнівної якості, іноді викликає бажання займатися не самостійним музикуванням,
а обмежитися видами музикування, що не потребують активної співтворчості. Одне
з головних завдань позакласної музичної роботи – зробити активні заняття
музичним мистецтвом постійною потребою дитини, об’єктом її захоплення й
інтересу.
Позакласна музична робота вимагає постійного тісного зв’язку з навчальною
діяльністю, цілеспрямованого керівництва. В свою чергу на уроках дуже важливо
підтримувати інтерес до справи, якою можна зайнятися в гуртках. Участь у
позакласній роботі відкриває перед школярами можливість поглиблено займатись
тим, що їх приваблює. Основною вадою позакласної і позашкільної роботи часто є
відсутність її чіткої організації і координації з класно-урочною формою занять.
Предметні гуртки часто набувають споглядально-розважального характеру, в них
або відсутня достатня інформативність, або навпаки, вони страждають
перевантаженістю інформацією. Проте копіювання уроків чи перетворення занять
гуртка в їх продовження породжує інертність і байдужість учнів. Тому поступово
гурток розпадається. Чим цікавіше і різноманітніше будує гурток свою роботу,
тим більшим стане його учнівський склад.
Якщо творчий елемент повинен бути в обов’язковому порядку у класній роботі
учнів, то в позакласній він повинен виступати в новому вигляді, сприяючи
самовираженню особистості дитини.
Мистецтво наповнює вільний час дітей соціально цінним змістом. Заняття тим
чи іншим видом мистецтва мають величезне виховне значення незалежно від того,
на якому рівні майстерності здійснюється ця діяльність. Тому при організації
позакласної роботи слід керуватися правилом: ніяких обмежень за ознакою
обдарованості. В гуртки повинні залучатися всі діти, і завдання тут полягає у
тому, щоб у кожної дитини знайти творчу жилку, розбудити і розвинути творчі
задатки. Мистецтво може пробуджувати творчі здібності людини навіть тоді, коли
вони ще дрімають і не мають опори для себе в життєвому досвіді. До цього слід
додати, що позакласна діяльність більш, ніж навчальна, накопичує досвід творчої
діяльності, оскільки дає можливість учням випробувати свої сили в різних її
видах.
Немає коментарів:
Дописати коментар