Перебудова
системи освіти в нашій країні та оновлення її змісту в умовах національного
відродження неможливі без пошуку нових підходів у розвитку музичної освіти,
інноваційних методик побудови навчально-виховного процесу. Сучасне музичне виховання орієнтується на
формування ціннісного ставлення до музичного мистецтва, яке ґрунтується на
соціально-художньому досвіді і виявляється через музичну культуру особистості.
Музика бере участь у вихованні людей і перетворенні суспільства в пізнавальних
цілях, формуючи інтелект і моральні якості, стимулюючи творчі здібності,
сприяючи соціалізації. Завдання виховання молоді засобами музичного мистецтва
можуть успішно вирішуватися лише за умови широкого і творчого застосування того
цікавого, що надбано вітчизняною педагогічною практикою та науково-педагогічною
думкою.
Виховна роль музичного мистецтва високо оцінюється філософською
(Ю. Афанасьєв, О. Лосєв, Л. Мазель, В. Мазепа,
В. Ражніков, О. Семашко, А. Сохор, Г. Ципін,
В. Цукерман та ін.), психологічною (Б. Ананьєв, Л. Виготський,
Є. Крупник, В. Медушевський, О Мелік-Пашаєв,
Є. Назайкинський та ін.) і педагогічною (В. Сухомлинський,
Д. Кабалевський, Л. Масол, Г. Падалка, О. Ростовський,
О. Рудницька, О. Щолокова та ін) думками.
Музичне мистецтво поліфункціональне. Музика – це засіб просвітництва, бо передає від покоління до покоління
досвід, факти і знання. На уроках музики перед дітьми розкривається світ
звуків, світ музичних образів. В основі кожного музичного твору – життя з його
різноманітністю. Музика – засіб
пізнання світу і самопізнання: проспівані пісні, почуті твори по-особливому
зв'язують кожну дитину з життям, розкриваючи риси прекрасного в повсякденному
житті, допомагаючи зрозуміти інших людей і себе, як частину світу.
Музика містить в собі величезні виховні
можливості. Музику справедливо називають мовою серця. Вона є одним з наймогутніших засобів спілкування і
згуртування людей, утвердження моральних ідеалів, формування естетичного
ставлення до дійсності. Музика виховує культуру почуттів, є важливим засобом
формування особистості. О. Ростовський вважає, що культурі почуттів дитину
потрібно вчити так само наполегливо, як навчати основам наук. Мистецтво
справляє на людину цілісний та особистісний вплив: включення в процес сприймання
всієї особистості (почуттів, уявлень, інтелекту, пам'яті); в процесі
співпереживання дитина ототожнює себе з героєм. Специфіка естетичного впливу
музики полягає в тому, що вона викликає естетичні переживання, спонукає до
мислительної діяльності, організовує відповідну настроєність духовного світу
людини. Особистість людини виховується і розвивається в найзначимішому для неї
напрямі. Виховання людини музикою має найдоцільніше спрямування на розвиток
духовного світу кожної особистості і пов'язане з соціальним, загальним
психічним розвитком учня, здійснюється в контексті становлення цілісної
особистості людини.
Д. Кабалевський зазначав: «Значення музики в школі далеко виходить за
межі мистецтва. Так само як література і образотворче мистецтво, музика рішуче
вривається в усі сфери виховання, освіти наших школярів, є могутнім, і нічим не
замінним засобом формування їх духовного світу».
Музика грає провідну роль в розвитку емоційної сфери. Дійсно
художня музика володіє особливою, неповторною властивістю викликати в людини
благородні почуття і переживання. Незмірно збагачується людина, яка може
сприйняти, пережити, зробити своєю частину цього багатства. Світ її почуттів
робиться в багато разів яскравішим, різноманітнішим, глибшим. Пригадаємо вислів
Д.Шостаковича: «Дякуючи музиці, людина піднімається на такі духовні вершини, де
люди бувають тільки в хвилини найвищого напруження пристрастей, в хвилини
критичні і рішучі».
Музика впливає на розумовий, інтелектуальний розвиток дитини. Фізіологи
говорять, що ключ від розумового розвитку дитини лежить в емоційній сфері.
Музика пробуджує в дітях творчу уяву, фантазію, прагнення вдосконалюватися.
Наприклад, всім відомо, що Японія – найбільш розвинена в технічному плані
країна. Естетичному вихованню там надається великого значення: в школі заняття
музикою і образотворчим мистецтвом є кожного дня.
Музика формує вольову сферу особистості. Слухаючи
музику великих майстрів ми вдосконалюємо
свої риси. Про виховну роль музики писали філософи, вчителі, музиканти,
педагоги. В епоху Древньої Греції музиці відводилась роль вчителя, що виховує
душу. Вважалось, що з допомогою музики людина може стати мудрою, мужньою,
доброю, недарма російський письменник і філософ В. Бєлінський писав: «Якщо
людина вивчає добре математику, вона стає великим математиком, якщо вивчає
фізику – стає фізиком. А якщо людина вивчає музику, вона стає людиною».
Отже, музичне виховання актуальне саме в світлі нових підходів до розвитку
духовної культури дитини як до цілісної і самоцінної особистості. Цей розвиток
може відбуватися тільки в процесі музичної практики, на
музичному матеріалі, спеціальними методами, властивими музичному мистецтву. Музичне
сприймання – основа музичного виховання особистості. На ньому
ґрунтується кожний вид музичної діяльності. Видатний психолог Б. Теплов
розглядав естетичне сприймання музики як активну діяльність, якій потрібно навчати, як і всякій іншій. Уміння
слухати і чути музику не є вродженою рисою. Пізнавально- творчі можливості
учнів розвиваються у спілкуванні з музикою, в процесі цілеспрямованого аналізу
музичних творів. Тільки власна діяльність відкриває шлях до глибоких
переживань, естетичної насолоди, високих художніх смаків.
Немає коментарів:
Дописати коментар